Місячний тато

Відео: "місячний тато", 1999 г.

Через багато років він знову став вихователем. Тільки тепер керує не групою дитсадівських малюків, а іменитими акторами, ось уже багато років будучи художнім керівником Театру Місяця. Причому в підпорядкуванні у Сергія Проханова не тільки народні та заслужені артисти, а й його власна дочка, художник по костюмах Анастасія Проханова. І працювати в сімейному тандемі у них виходить дуже навіть непогано.

Я в кабінеті художнього керівника Театру Місяця. Поки ми чекаємо дочка Сергія Настю (вона затримується десь в столичних пробках), починаємо, як справжні джентльмени, обговорювати непостійну погоду. Розмова якось плавно переходить до атмосфери взагалі. Ну і до журналу "атмосфера" зокрема.

Сергій Проханов: "Бачив тут на одній з останніх ваших обкладинок Тетяну Арнтгольц! І серце відразу защеміло. Адже вони разом із сестрою до мене в театр приходили, показувалися. І я їх не взяв. Тепер шкодую, звичайно. Дівчатка популярні. Якщо чесно, тоді мені здавалося, що вони в театрі не працюватимуть".

Так вже сильно шкодуєте?

Сергій: "Звичайно. У той момент для них не було спеціальної ролі. Все-таки близнючки! Хоча на цьому можна дуже добре спрацювати. І не тільки за Шекспіром".

Сестер Арнтгольц ви пропустили, але Євген Стичкін, Чулпан Хаматова, Анастасія Стоцька вперше адже зіграли саме на сцені вашого театру?

Відео: Розбудіть цього мудака. (Місячний тато)

Сергій: "Так, повний набір! Чесно кажучи, я, напевно, такий селекціонер Павлов. (Сміється.) Селекціонують красивих жінок і талановитих артистів. Чулпан Хаматова, наприклад, з`явилася у нас, ще будучи студенткою другого курсу інституту. Причому ми її, як то кажуть, підібрали спеціально для спектаклю: вона грала П`ятницю в "Робінзона". Потім прийшла в театр на постійній основі, пропрацювала у нас два роки. Потім її переманило кіно. Та й ми перебували тоді в підвалі. Ось тепер, коли ми звідти пішли, з`явився зовсім новий шар артистів. І Ланська, і Бікбаєв, і Стецько, і Канахін, і Щеголев. Деякі зараз знімаються в непоганих серіалах, інші беруть участь в шоу-проектах. Та й в ГІТІСі у мене вже третій набір йде. Уже є на прикметі син Діми Пєвцова, дружина Дмитра Діброва. Хто з них стане популярним, подивимося. Але в будь-якому випадку я абсолютно впевнений: багато моїх вихованці ще змусять говорити про себе!"

З "нянем" по життю

Кому, як не Сергію Проханова, знати про популярність? Свого часу він, зігравши всього одну роль, не міг спокійно пройти по вулиці. Листи приходили мішками, а ярлик "вусатий нянь" приклеївся на довгі роки.

Сергій: "Який там Гаррі Поттер! Коли я запрошував на побачення дівчину, вона приходила не одна: приводила з собою сто дітей, які хотіли на мене подивитися. Машину зупиниш - навколо тут же збирається натовп. І за руки хапали, і автограф просили, і випити пропонували. Зараз все по-іншому. Взагалі у мене така градація: є артисти, яких знають, є ті, яких не знають, а є ті, яких друкують на сумках. Ось коли ти з`явився на сумці - це верх популярності".

А яка популярність вам ближче?

Сергій: "Сьогоднішня. Більш спокійна. Сергій Жигунов нещодавно дуже правильно сказав: "слава стомлює". Не завжди приємно, коли в тебе постійно тикають пальцем. Ось недавно ми приїхали в Гурзуф, де Жигунов купив дачу поруч з будиночком Чехова. Так ви думаєте, ходять на будиночок Чехова дивитися? Ні, ходять дивитися на дачу Жигунова! Ось і відповідь на всі питання. А в принципі все до популярності прагнуть, начебто вона потрібна. А навіщо? Тобі що, квартиру побільше дадуть? Ні! Просто комусь приємно потішити своє самолюбство. Але це не по мені. "Що слава? Яскрава латка!"

А коли ви позбулися від вашого образу "вусатого няня"?

Сергій: "Та ще не позбувся! Як прилипло, так і все, залишилося! Коли помре моє покоління, зі мною разом, мабуть, тоді позбудемося. А може й ні. Ось уже й молодша публіка стала мене впізнавати. Воно й зрозуміло: я тут звернув увагу, що тільки в листопаді минулого року за один тиждень фільм показали чотири рази!"

А не хотілося "перебити" старий образ новими ролями? Це я до того, що ви, Сергій Борисович, зовсім не знімаєтеся в кіно ...

Сергій: "Одне кіно я сам зняв - "Театр Місяця, або Космічна дурочка 1328". Не можу сказати, що вийшов класний фільм, але все-таки ... А що стосується акторської роботи ... Ось в минулому році запропонували мені три ролі: в 100-серійному і 40-серійному телепроектах і в одному "повному метрі". В одній картині потрібно було грати якогось питущого письменника, в іншій - військового (яких я вже переграв незліченну кількість), в третій - картярського катали. Уявляєте, що скажуть: "Проханов стільки не знімався і знову з`явився в образі картярського катали!" Так що можна сказати, що це - картини не по мого крісла. Принаймні дивно з них починати новий виток в акторській кар`єрі. Даремне марнування часу".

Ви відмовилися грати сильно питущого героя тому, що самі, як одного разу зізналися, зав`язали з випивкою?

Сергій: "Я зав`язав з випивкою? Я такого не говорив! Не може бути! Я ніколи і ні з чим не зав`язував. Ні з жінками, ні з сигаретами, ні з алкоголем. Як і всі нормальні люди, випиваю по святах. Я взагалі вважаю, що людина, яка від чогось категорично відмовляється, підозрілий. Ось курити, зізнаюся, став значно менше. Але тільки через те, щоб серце не бомбило. І так є чому йому бомбити - в театрі приводів для нервових стресів повно".

важкі діти

Стреси - це не тільки переживання під час репетицій нової п`єси. Чимало приводів дають вихованці Проханова. Ось, наприклад, він спочатку дуже нервував, коли весь Інтернет заполонили фото Насті Стоцької та Даші Ципляевой на дуже вже непристойною вечірці.

Сергій: "Я, звичайно, до всього ставлюся лояльно, але як людина в минулому радянський такі вечірки не дуже-то схвалюю".

Ще я чув, що ви переживаєте, якщо ваші актриси, красиві та стрункі, раптом починають набирати вагу. І ви начебто відстежуєте, щоб ніхто з них не їв солодкого ...

Сергій: "Так, свого часу, пам`ятаю, навіть змусив Стоцьку, яка раптом почала різко повніти, влаштувати похорон торта. Топила вона його в унітазі, а вголос повторювала як мантру, що буде такою ж стрункою, як Терехова. А тут недавно дивлюся, одна актриса їсть вареники в буфеті. Вона і так щільна, а ще чан вареників взяла! Довелося влаштувати їй таку ж екзекуцію, як і Насті. Також в туалеті викидала вареники в унітаз і кричала на весь театр, що більше в житті не спробує нічого мучного. І знаєте, це працює! Ніби як жарт, але запам`ятовується. Зайвий раз шматочок хліба в сторону відкладуть, не з`їдять. Я вважаю, що форма для акторів, а особливо для актрис, - головне. Сам-то я вже людина, не грає на сцені, але все одно плаваю, бігаю, іноді б`юся зі спаринг-партнером. Щоб тіло не забуло".

А чи не простіше заборонити продавати в театральному буфеті солодке і борошняне?

Сергій: "Я практично і заборонив. Але, як то кажуть, під Великдень по пасочки, але дістануть. (Сміється.) Тут Ципляева прийшла на збір трупи в два рази товще, ніж була. А у нас той, у кого вага перевищує договірний за контрактом, не отримує доплату за вихід на сцену. Мені корови на сцені не потрібні! Так ось, вона була цілий рік генеральним спонсором театру! Чи не отримувала доплату. Все Бабеля і Бабель!" (Сміється.)

А що, у вас вага актора в договорі прописаний?

Сергій: "Саме так. Нехай хоч трошки побоюються".

"Міс Канари"

Любов до прекрасного у Проханова в крові. Може, тому навіть діти у нього вийшли такими красивими?

Сергій: "Між іншим, дочка у мене - "Міс Канари". Син Антон (він молодший, йому двадцять років) теж красень, ще ліпше Насті виявився. Плюс до цього - успішний юрист. Працює у фінансовій структурі. Якщо нічого не зміниться (тьху-тьху-тьху!), Буде у нас в родині один бізнесмен. Розраховую на це".

А ви не мріяли, щоб він пішов вашими стопами?

Сергій: "Звичайно, хочеться, щоб справа, яку ти створив, підтримували твої діти. А там як доля розпорядиться. Якщо в бізнесі у сина не складеться, він прийде до мене. Як у Арцибашева брат, економіст за освітою, прийшов директорувати, і все в театрі склеїлося".

Зате дочка працює у вас же в театрі - очолює дитячу частину, і плюс до цього вона - художник по костюмах. Скажіть, а до дочки у вас вимоги вище, ніж до інших, або робите поблажки?

Сергій: "Іноді бувають складності через те, що працюєш з родичами. Адже на людину чужого можеш і гримнути (є такий прийом у керівників), а тут не можна. Дівчина своя, може образитися. Доводиться самому робити щось".

Ваші діти є правнуками маршалів Жукова і Василевського. Відчуваєте командні нотки?

Сергій: "Швидше це відчувається у Насті. Антон, напевно, дозріє пізніше. Я теж був ніякий, поки вчився. Але зате поруч зі мною постійно перебували вольові люди. Ну і я змужнів. А у Насті вже проявляється Бабулін характер, я маю на увазі доньку Жукова. І коли вона мовчить, іноді небезпечно в такі хвилини перебувати поруч. Це як Жуков перед наступом на Берлін".

...Якраз в цей момент в кабінеті Сергія Проханова з`являється його дочка Настя, яка всім своїм рішучим виглядом показує, що готова взяти розмову в свої жіночі руки.

Відео: Чулпан Хаматова (Місячний Папа) Історії в Дітлахи

Настя, ось тут ваш тато розповідав, що ви, виявляється, в сімнадцять років отримали титул "Міс Канари". Чому ж виявилися в театрі, ви ж могли вибрати професію манекенниці?

Анастасія Проханова: "Це тато розповідає про титул як про щось неймовірному. Насправді серед туристів проходив конкурс "Міс Канари", І мені дали перше місце".

А про кіно ніколи не думали?

Анастасія: "Теж не сталося. Я знімалася в дитинстві, років у п`ять і в сім, але мені це не подобалося. Потрібно було зубрити текст. Тому в чотирнадцять років я вже знала, чим буду займатися. І це не було пов`язано ні з "Міс Канари", Ні з кіно. Я вчилася на юриста".

Як же ви тоді потрапили в театр?

Анастасія: "Я слухняна дочка, слухаю поради тата. Він сказав, що театральний художник - хороша і красива професія для дівчини. І що в цій області він зможе допомогти. Логіка простежується? І в чотирнадцять років я поступила в театрально-художній інститут. З першого курсу вже працювала асистентом самої Алли Коженкової, що було для мене хорошою школою. Ми до сих пір дружимо. І її оцінка для мене дуже важлива.

Поступово я стала головним художником театру. Природно, це сталося тільки тому, що в такому розкладі був зацікавлений мій тато. І мені здається, в подібному підході, коли тато допомагає своїм дітям, немає нічого поганого. Зараз я ще керую дитячою студією "маленька Місяць".

У будь-якому театрі досить складна закулісна життя. Як вас сприйняли на посаді головного художника?

Відео: Daler Nazarov - Na Turo Yobam (OST Luna Papa)

Анастасія: "Перший спектакль був досить простий по виконанню - одні крінолінові сукні. Зробити некрасиво було досить складно. Все вийшло вражаюче. Тому, як мені здається, нічого поганого люди сказати не могли. Далі було складніше. Але я завжди прислухаюся до порад професіоналів".

У театрі багато заздрісників?

Анастасія: "Впевнена, що багато. Але я їх не знаю в обличчя. І не хочу знати. Намагаюся себе від цього огороджувати. Я навіть не знаю особливо ніяких театральних пліток. Мене цьому знову ж навчив тато. Пам`ятаю, коли я років в п`ятнадцять прийшла до нього і сказала: "А ти знаєш, що Наталя Петрівна зробила ось це?" - він тут же перервав мене: "Так, Настя, якщо ти щось почула, то тут же і забула про всі ці речі. Інакше ти не зможеш керувати величезним колективом". Питання було вирішене з самого початку".

Багато дітей лукавлять, коли говорять, що хотіли пробиватися самі. Ви ж не приховуєте, що вам допомагає тато ...

Анастасія: "А я пишаюся своїм татом! Пишаюся його підтримкою!"

І сильно допомагає?

Анастасія: "Так звичайно. Це перша людина, до якого я йду за порадою. Все, що для мене представляє складність, я обговорюю з ним. Він же нашу сімейну імперію будував, тому з ним нерозумно було б не радитися. Звичайно, працювати з татом непросто. Межі робочих і особистих відносин стираються. Якщо ти чимось незадоволений на роботі, розсерджений, це може перенестися на особисті відносини. І хоча тато досить нейтральний, швидко відходить, все одно складності присутні".

А він робить поблажки?

Анастасія: "Ні. Все, що стосується роботи, - це серйозно".

Ви згадали про дитячої студії. І як вам у ролі директора "маленькій Місяця"?

Анастасія: "Після художника по костюмах - складно. Буває, виникають питання, доводиться радитися. Але все можна вирішити.

Я в бізнесі не перший рік, тому якісь навички вже є. Я вважаю, що нічого неможливого не існує".

Є якісь моменти в поведінці тата, які ви раніше не розуміли, а тепер вони виглядають природно?

Анастасія: "Звичайно. Прийшло розуміння багато чого. Прикладів наводити не буду!" (Сміється.)

Ваш брат працює зовсім в іншій області, далекій від театрального світу. Як так вийшло?

Анастасія: "У нас дві сфери, в яких працює наша сім`я. З боку мами, дідусі та бабусі все - відомі юристи. І це утворення я теж отримала. Антон зараз на третьому курсі міжнародного університету (у нас там мама заступник декана), а також працює в одній з найбільших інвестиційних компаній. Просто він не хотів йти в актори, хоча дуже красивий. Два метри зросту, блондин. Папа думав, що він обов`язково стане актором. Але це - не його".

Складно вам з братом було рости в сім`ї "вусатого няня"?

Анастасія: "Та нічого особливого я і не запам`ятала. Були моменти, коли його впізнавали. Мабуть, це відбувалося протягом усього дитинства, тому я, напевно, звикла. Ніколи не було ні невдоволення, ні особливої гордості. Звичайно, коли він приходив до мене в школу і про щось домовлявся з директором, весь клас потім довго шепочеться а я була справжньою королевою!"

Ваші батьки прожили разом двадцять п`ять років, а потім прийняли рішення розлучитися. Зазвичай в таких ситуаціях дочки стають на бік матері. А ви ось з татом працюєте ...

Анастасія: "Мені пощастило. Мама і тато дружать, постійно спілкуються і телефонують. Їх розлучення проходив без скандалів. Все було мирно. Подробиць я не пам`ятаю, та мене в них і не присвячували. Так що я спілкуюся з обома батьками: з татом на роботі, з мамою в баню ходимо щотижня. І зідзвонюємося щодня. Зрозумійте, якщо батьки не живуть разом, це не означає, що вони чужі один одному люди. Звичайно, мамі неприємно, коли виходять статті в жовтій пресі про тата. Але вони дійсно жахливі! Це зрозуміло будь-якій нормальній людині! А так вони реально дружать. Коли двоє дітей, нерозумно не дружити!"

Ви - правнучка генералів Жукова і Василевського. Чи відчуваєте в собі генеральські гени?

Анастасія: "Намагаюся їх намацати. Може, не генеральський, але якась твердість в мені присутня.
І все ж, думаю, це скоріше татові гени. Папа - дуже сильна людина. Просто я не застала ні Жукова, ні Василевського. Так що судити не можу".

Вам ніколи не ставили в приклад легендарних родичів?

Анастасія: "У нас в сім`ї не прийнято хизуватися ріднею. Це існує як факт. Бабуся у мене - голова фонду всіх маршальських дітей, онуків і правнуків. Ми дружимо, разом відпочиваємо, влаштовуємо заходи, які підтримують традиції маршальських сімей. До бабусі, наприклад, постійно приходять кадети, приносять квіти кошиками".

Ваш тато відчуває себе дідом?

Анастасія: "Називає він себе "сива" - похідне ім`я від Сергія і діда. (Сміється.) Мама у мене Таба - Тетяна і бабуся. Мій син Степан ще маленький, йому тільки два роки, але тато поступово все більше до нього прив`язується. Можливо, коли він зрозуміє, що з онуком вже можна поговорити на серйозні теми, сходити кудись разом, йому буде в мільйон разів цікавіше. Зрештою, він же - "вусатий нянь"!

Статті за темою "Місячний тато"

Андрій губін: "я більше не фліртую з дівчатами"

Анастасія стоцька показала дитячу фотографію

Семенович пронеслася як ураган

Михайло пореченков: "зараз у мене троє дітей, але хотілося б п`ятьох"