Що робити і як лікувати запор при геморої?
Якщо виник запор при геморої, що робити і як сходити в туалет? Запори відносяться до одного з поширених захворювань сучасної людини. Як правило, багато хто чомусь соромляться говорити про цю проблему, а вже тим більше звертатися з подібною темою до лікарів.
Це абсолютно неправильне сужденіе- лікувати і запобігти дане захворювання необхідно, щоб уникнути подальших ускладнень і небажаних наслідків хвороби.
Що називається запором?
Запор - затримка випорожнення кишечника більш ніж на 2 доби. За медичними нормативам прийнята їжа протягом 8 годин після останньої дефекації повинна бути виведена з організму в межах доби. Після надходження всередину їжа проходить свій шлях від початкового до кінцевого пункту травної системи протягом 24-48 годин.
Залежно від індивідуальних особливостей організму здорової людини потреба ходити в туалет може коливатися від 2-3 разів на добу до 3-4 разів на тиждень. Якщо дефекація затримується більш ніж на 2 доби, це і називається запором.
Геморой і запор: етіологія
Геморой - венозний розширення в задньому проході прямої кишки. У венах прямої кишки і малого таза відбувається застій крові. Геморой виникає внаслідок перенапруги, підвищення тиску, надмірного розтягування в венах прямої кишки саме через застій крові. Збільшені вени при цьому деформуються: вони травмуються, ущемляються, в них виникають тромби. В результаті відбувається зменшення, перекриття заднього проходу, що заважає вільному виходу калових мас. Так розвивається при геморої запор.
Причини розвитку хвороби
Запори при геморої виникають з наступних причин:
- неправильне харчування;
- неодноразове застосування клізми;
- оральні контрацептиви;
- період перед менструацією;
- вагітність і пологи;
- професії, пов`язані з сидячим способом роботи;
- анальний секс;
- стреси.
Симптоми запору при геморої
Початкова стадія захворювання проходить непомітно. Поступово людина починає відчувати незручність, своєрідну тяжкість в області заднього проходу. Це супроводжується сильним свербінням і палінням, в той же час болем. Під час випорожнення кишечника відбувається напруга прямої кишки. Від цього виникають тріщини, випадання вузлів. Вузли в результаті ущемлення запалюються і атрофіруются- відкривається кровотеча.
Коли відбувається випадання вузлів, виникають помилкові позиви до спорожнення, відчуття дискомфорту і наповненості в анальному отворі. При цьому природний процес дефекації порушується через звуження заднього проходу, відбувається запор. У деяких випадках спостерігаються виділення рідини або слизу з заднього проходу. З`явився свербіж провокує утворення запалення, подразнення навколишніх тканин.
Що робити, якщо при геморої з`явився запор?
Для того щоб позбутися від геморою, необхідно активно боротися з запорами. В першу чергу потрібно налагодити харчування. Їжа повинна бути збалансованою, з режимом прийняття до 5 разів на день невеликими порціями. Рекомендується вживати різні супи, хліб грубого помелу, каші, зварені з таких круп, як вівсянка, гречка, пшено- кисломолочні продукти, особливо кефір або кисле молоко свіжої закваски. Корисні також продукти, багаті на клітковину. Овочі, такі як гарбуз, капуста, помідори, буряк, огірки, і фрукти - банани, груші, яблука, слива - містять корисні харчові волокна. Позитивна дія на роботу кишечника надають натуральні соки з м`якоттю, мінеральні води, сухофрукти - курага, чернослів- горіхи - арахіс, волоські, мигдаль.
При запорах можна їсти рисову і манну каші, шоколад, хліб з вищих сортів борошна, пити міцний чай і каву. Необхідно пити багато рідини - від 2 л в день.
Хорошим засобом для посилення роботи шлунково-кишкового тракту є висівки. Їх можна додавати в будь-яку їжу або рідину.
Дуже корисними будуть піші прогулянки, заняття фізичною працею. Активний спосіб життя, наповнений рухом, стимулює весь організм. У клітинах і тканинах посилюється обмін речовин, губляться калорії. Організму потрібні нові живильні речовини, тому клітини кишечника починають працювати ефективніше і швидше. Це стимулює природну потребу в вивільненні від калових мас.
Потрібно відмовитися від голодувань, якими зараз люблять захоплюватися люди. У процесі голодування в кишечник не надходить їжа, він не може виконувати свої природні функції. В результаті в кишечнику можуть статися порушення, при яких м`язи перестають працювати як належить, не діють. А коли після цього в кишечник надходить їжа, багато м`язи не можуть прийти в норму і відновитися для нормального функціонування.
Чи не меншої шкоди приносить і сувора дієта, коли людина вживає продукти тільки одного напрямку, наприклад, зовсім не їсть м`яса. В результаті органи шлунково-кишкового тракту працюють мляво, в кишечнику мікрофлора терпить зміни за рахунок появи шкідливих мікроорганізмів. Людина не отримує корисних речовин, необхідних для нормальної життєдіяльності. При спробах з`їсти будь-яку іншу їжу організм відповідає розладом шлунка і кишечника. Тому такі вимушені дієти повинні носити тимчасовий характер і дотримуватися тільки за рекомендаціями фахівців.
Лікування закрепів може виконуватися і за допомогою масел - вазелінового, касторової, рослинного. Вазелінове масло володіє проносними властивостями, сприяє скороченню кишкових м`язів. При цьому воно не всмоктується в організм, а повністю благополучно виводиться з нього.
Рослинна олія (соняшникова, оливкова, лляна) є більш сильним у порівнянні з вазеліновим, іноді від нього буває пронос. Кетамін застосовують в крайніх випадках, так як воно вважається дуже сильним проносним засобом.
Можливо лікування запорів за допомогою місцевих засобів - свічок, мазей, настоянок. Медикаментозні проносні препарати призначають в тих випадках, коли інші заходи не допомагають. Подібні засоби бувають для стимуляції перистальтики (антрохінони), для збільшення калових мас (лактулоза), для розрідження стільця (послаблюючі солі).
Будь-який вид лікування, а особливо медикаментозне, повинен бути проведений тільки після встановлення правильного діагнозу.
Під час терапії потрібно постійно перебувати під наглядом лікаря.
Не можна запускати запори, не приймати ніяких заходів для їх лікування. Подальший розвиток запорів призводить до запалення прямої сигмовидної кишки або геморою, а потім - до розвитку раку прямої товстої кишки.