Як кредитору залишитися при своєму, якщо підприємство-боржник зазнає краху?

У не найкращий період процедури банкрутства, який може переживати будь-яке підприємство чи організація, для управління призначається тимчасова посадова особа - арбітражний керуючий. У його діяльності, зокрема, в ухваленні рішення на користь одного з кредиторів, криються серйозні спокуси, ніж такі посадові особи можуть і скористатися і чим вони, власне кажучи, і користуються. У зв`язку з цим піднімається таке важливе питання, як стягнення збитків з арбітражного керуючого.

Питання дійсно досить актуальний і вимагає найпильнішої уваги. І якщо до 2002 року було проблематично стягнути за збитки, завдані конкурсним керуючим в зв`язку зі своєю діяльністю, то в новому Законі Російської Федерації "Про неспроможність (банкрутство)" законодавець передбачив і саму можливість відшкодування завданих збитків керуючим, і сам механізм стягнення.

Арбітражний або конкурсний керуючий на період управління розпоряджається майном підприємства чи організації в процесі проходження ними процедури банкрутства. Дана особа приймає рішення і про черговість погашення виниклої заборгованості, тобто, є ключовою фігурою на таких підприємствах. Відповідно, необхідні способи, які б дозволяли попередити зловживання з боку даної посадової особи або залучити його до відповідальності для відшкодування тих збитків (а збиток цілком суттєвий), які понесли зацікавлені сторони від його дій.

Наявність загрози або можливості нести відповідальність за вчинені незаконні дії при управлінні підприємством або організацією, що проходить процедуру банкрутства, мають профілактичний ефект і дозволяють всім зацікавленим сторонам, як правило, кредиторам, мати серйозні важелі впливу на конкурсного керуючого в дотриманні законності рішень.

Підстави для притягнення до відповідальності і її види

Перш ніж залучити арбітражного керуючого до відповідальності, як і будь-якого іншого посадової або приватної особи, необхідно мати для цього достатні підстави. Такі підстави зазначені в статті 20.4. Даною статтею передбачено, що в тих випадках, коли арбітражний керуючий не виконує або виявлено неналежне виконання ним своїх обов`язків, то в цьому випадку така посадова особа може бути усунена від управління підприємством або організацією.

Відсторонення арбітражного керуючого від виконання своїх обов`язків проводиться арбітражним судом на підставі аргументованих вимог осіб, які беруть участь у справі про банкрутство.

Законодавець передбачив і матеріальну відповідальність з боку арбітражного керуючого. Конкурсний керуючий, який в результаті своєї діяльності завдав кредиторам збитки, зобов`язаний ці збитки відшкодувати. Відшкодування збитків проводиться на підставі чинного рішення суду.

В даному випадку конкурсний керуючий несе цивільну відповідальність за всі ті збитки, які він завдав своєю діяльністю чи бездіяльністю, що є досить частим підставою для притягнення його до відповідальності. Усе вимоги кредиторів та інших зацікавлених осіб про відшкодування збитків керуючим розглядаються поза справи про банкрутство.

На арбітражних керуючих можна накласти дисциплінарне стягнення. Проводиться таке стягнення в рамках саморегулівних організацій, членами яких може бути така посадова особа, оскільки такі керуючі практично всі є членами тієї чи іншої саморегулівної організації. На підставі статуту цієї організації, федерального закону "Про саморегульовані організації", на арбітражного керуючого можуть бути накладені заходи дисциплінарного впливу.

Крім зазначених видів відповідальності, на конкурсного керуючого за його діяльність або бездіяльність можуть бути накладена як адміністративна, так і кримінальна відповідальність. До адміністративної відповідальності дана посадова особа притягується на тих підставах, які викладені в статті 14.13 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення.

Кримінальна відповідальність як крайній захід

Що стосується кримінальної відповідальності, то окремої статті для арбітражних керуючих не передбачено. Але це і ні до чого. Кримінальний кодекс Російської Федерації в достатку містить статті, що передбачають покарання за економічні та посадові злочини, які можуть застосовуватися до такого посадовій особі за результатами його діяльності, якщо така носить ознаки злочину, а суд знаходить в його вчинках складу злочину.

Що може зробити конкурсний керуючий, щоб його дії підпадали під ознаки кримінального злочину? Всі ті дії, які здійснюються цією посадовою особою в рамках процедури банкрутства і завдали підприємству або організації великої матеріальної шкоди, підпадають під кримінальну відповідальність. До таких дій можуть ставитися і фальсифікація, знищення, приховування будь-яких службових на підприємстві документів, в тому числі бухгалтерських та облікових, які відображають економічну діяльність. Відчуження або знищення майна підприємства, його неправомірна передача для користування іншим особам або його приховування. Так рахунком тягнуть за собою кримінальну відповідальність і дії, спрямовані на приховування майна підприємства або організації, майнових прав та обов`язків, відомостей про майно та його розмірах, знаходженні і будь-який інший інформації про нього.

Виходячи з вищевикладеного, існує чимало важелів впливу на таке посадова особа і залучення його до різних видів відповідальності.

Конкурсний керуючий за свої дії може нести дисциплінарну, цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Як довести протиправність дій?

Наріжним каменем усього процесу по стягненню збитків з арбітражного керуючого необхідно поставити таке питання і проблему, як можливість і здатність доведення тієї причинно-наслідкового зв`язку, яка повинна бути між діями і вчинками цього посадовця і настали збитками. Простіше кажучи, потрібні докази того, що керуючий своїми діями або бездіяльністю завдав збитки зацікавленим особам у справі банкрутства.

Незважаючи на те що кредитори, а також і інші особи мають право звертатися до суду, якщо керуючий своїми діями завдав їм збитків, ці дії повинні бути саме неправомірними. Така вимога можна спостерігати в позиції Пленуму ВАС, який своєю Постановою "Про деякі питання практики застосування Федерального закону "Про неспроможність (банкрутство)" в пункті 48 дотримується саме такої позиції. Не всі завдані збитки кредиторам можуть бути внаслідок неправомірних дій керівника, за які він повинен нести відповідальність.

Існування можливості здійснення дій, які завдадуть збитків, не спричинять ніякого покарання, пред`являють збору доказової бази більш серйозні вимоги. Судова практика в достатку містить приклади відмови в задоволенні заявлених в позовних заявах вимог, оскільки в діях арбітражних керуючих не було встановлено неправомірних дій.

Саме тому, перш ніж звертатися до суду, позивач повинен володіти прямими доказами того, що керуючий діяв неправомірно, а його дії мають причинно-наслідковий зв`язок з наступними негативними наслідками. І для того щоб полегшити собі збирання таких доказів, кредиторам варто про це подумати заздалегідь і застосувати певний алгоритм, який значно спростить процедуру впливу та стягнення збитків з керуючого, якщо це знадобиться.

Алгоритм для збору доказової бази

По-перше, необхідно на першому ж зборах кредиторів зобов`язати керуючого щомісяця надавати звіт в очах усього збору кредиторів про виконану роботу. При цьому необхідно вимагати, щоб подібний звіт пророблявся в письмовій формі з обов`язковим підписом самим керуючим. Такий звіт може бути використаний у разі виникнення такої необхідності в суді в якості одного з доказів.

Крім того, встановивши періодичність щомісяця звітувати, кредитори отримують в свої руки інструмент для контролю як за діями керуючого, за їх своєчасністю, таки і за доцільністю його витрат. Зіставлення зазначеного щомісячного звіту і реєстру вимог кредиторів залишає менше можливостей для ухилення від виконання своїх посадових обов`язків. В іншому випадку ці інструменти (реєстр і щомісячний звіт) дозволяють в суді з більшою легкістю доводити причинно-наслідковий зв`язок між нанесеними кредиторам збитками і діями посадової особи.

Для здійснення контролю за арбітражним керуючим призначається комітет кредиторів. Це необхідно зробити на тому ж першому засіданні. Комітет має повноваження подавати позовні заяви до арбітражного суду на дії на вказаний посадовець, якщо вважає його дії незаконними або такими, що не відповідають інтересам кредиторів.

По-друге, у всіх виявлених випадках зловживання керуючим своїм становищем необхідно звертатися до суду. Метою такого звернення буде оспорювання його дій. Затягування звернення до суду може негативно позначитися як на процесі докази таких фактів, так і на всій кінцевої мети процедури банкрутства. Суд може поцікавитися і причинами затягування звернення з позовною заявою, що може бути розцінено не на користь позивача.

Але в тих випадках, коли виявлені порушення в діях посадової особи несуттєві, замість звернення до суду варто звертатися в Росреестр або ту саморегулюючу організацію, членом якої є ця посадова особа. Такі звернення дозволять в подальшому в суді мати додаткові докази систематичності порушень.

Слід також мати на увазі, що для виконання покладених на нього обов`язків арбітражний керуючий має право залучати для цього інших осіб, з якими він розраховується за рахунок коштів підприємства або організації, які виступають в ролі боржника. Посадова особа може зловживати таким правом, здійснюючи оплату таким особам за завищеними цінами і використовуючи системи "відкатів". Для багатьох випадків процедури банкрутства через такі схеми уводились значні кошти з підприємства-боржника, залишаючи кредиторів незадоволеними.

Щоб запобігти такій ситуації і попередити такі можливості виведення грошей з підприємства-боржника, кредитори повинні обмежити повноваження керівника в залученні інших осіб. У більшості випадків таке обмеження полягає в узгодженні всіх залучених осіб з комітетом кредиторів. В результаті такого превентивного заходу витрати конкурсної маси знаходяться під великим контролем.

По-третє, кредитори або комітет кредиторів просто зобов`язаний, якщо бажає залишитися при своїх інтересах, самостійно виявляти всі підозрілі операції, які проводяться підприємством-боржником. І якщо факт таких угод буде встановлено, то питання оскарження законності таких угод необхідно виносити на загальні збори кредиторів. Активні дії кредиторів дозволяють своєчасно реагувати і попереджати незаконне витрачання конкурсної маси.

Якщо один з кредиторів в меншості

Як правило, вищевказаний алгоритм справедливий для тих кредиторів, які володіють більшістю голосів на зборах кредиторів. Вони мають у своєму розпорядженні можливостями диктувати свою волю і робити все способи для захисту своїх інтересів. По-іншому йде справа з тими кредиторами, які такої більшості не мають. У подібних випадках їх способи впливу на управління ходом процедури банкрутства і управлінням конкурсної маси сильно обмежені. Але навіть в цьому випадку є певні процедури, за допомогою яких "міноритарного" кредитору можна відстоювати свої інтереси.

Такий кредитор має право вимагати скликання загальних зборів кредиторів. Для цього він повинен мати не менше ніж 10% від загального числа голосів. Цей відсоток можна набрати в сукупності з іншими кредиторами. Можливість скликання загальних зборів кредиторів необхідно використовувати, коли на звичайному зборах не вдалося, наприклад, домогтися встановлення вимог щомісячної звітності арбітражного керуючого, яку він повинен проробляти в письмовому вигляді, так як про це зазначалося вище. Загальні збори кредиторів більш охоче погоджується з такою вимогою, оскільки такий порядок роботи і витрати конкурсної маси задовольняє більшість.

У тих випадках, коли збори кредиторів не проводиться у встановлений законом термін про три тижні з моменту отримання вимоги керуючим, такий факт може стати підставою для його притягнення до дисциплінарної або адміністративної відповідальності, а також може послужити як доказ про протиправність деяких його дій. Або якщо керівник не проводить таких зборів, то це дає підстави кредиторам самостійно його провести.

Оскільки кожна із ситуацій, в яких проводиться процедура банкрутства організацій і підприємств унікальна, не існує чітких алгоритмів, як діяти, щоб з найбільшою ймовірністю дотримати і відстояти свої інтереси. Вищенаведені способи є напрямками діяльності зацікавлених кредиторів в їх роботі і взаємодії з керуючим.

Коли виникає право звертатися до суду?

Якщо коротко і дотримуючись загальних положень, то звертатися до суду для відшкодування збитків, які кредитор поніс внаслідок діяльності арбітражного керуючого, він може після завершення процедури банкрутства підприємства-боржника, при якому вимоги кредитора залишилися без повного задоволення.

Справа в тому, що сам законодавець чітко не визначив такого моменту, коли у кредиторів та інших осіб виникає право на звернення до суду з позовними заявами до арбітражного керуючого про стягнення завданих його діями збитків. Тому, для визначення цього моменту, необхідно звернутися до юридичної практики.

В юридичній практиці по подібним зверненням склалася стійка позиція, при якій позовні заяви приймаються саме після припинення процедури банкрутства підприємства-боржника. Пояснюється це тим, що до закриття такої справи керуючий вживає заходів щодо задоволенню вимог усіх кредиторів відповідно до реєстру.