Аксьонов василий: біографія та найкращі книги письменника
Аксьонов Василь Павлович - відомий в широких колах російський письменник. Його твори, пронизані духом вільнодумства, жорсткі і зворушливі, місцями ірреальні, не залишають байдужим жодного читача. У статті буде розглянута біографія Василя Аксьонова та наведено перелік його найбільш цікавих літературних робіт.
Відео: ЛІНІЯ ЖИТТЯ Василь Аксьонов
Ранні роки
У 1932 році, 20 серпня, в місті Казань у Павла Аксьонова, голови Казанського міськради, і Євгенії Гінзбург, викладача Казанського педінституту, народився син Василь. За рахунку в родині він був уже третьою дитиною, але єдиним загальним. Коли хлопчикові ще не було п`яти років, обох батьків (спочатку мати, потім батька) заарештували, а потім засудили, кожного до десяти років ув`язнення. Пройшовши сталінські табори, Євгенія Гінзбург згодом видасть книгу спогадів про епоху репресій "крутий маршрут", Що оповідає про вісімнадцять роках, проведених у в`язницях, засланнях, колимських таборах. Але зараз не про це, нас цікавить біографія Василя Аксьонова.
Після укладення батьків старших дітей - Олексія (сина Євгенії Гінзбург) і Майю (дочка Павла Аксьонова) - забрали на виховання родичі. А Васю примусово відправили в дитбудинок для дітей засуджених (бабусі хлопчика хотіли залишити його у себе, але їм цього не дозволили). У 1938 році брат Петра Аксьонова, Андреян, розшукав дитини у подільському дитячому будинку і забрав до себе. До 1948 року Вася проживав у родички по батьківській лінії, Моті Аксьонової, поки випущена з в`язниці в 1947 році мати хлопчика не домоглася дозволу на переїзд сина до неї на Колиму. Пізніше письменник Василь Аксьонов опише свою магаданську юність в романі "опік".
Освіта і робота
У 1956 році хлопець закінчив Ленінградський медінститут і за розподілом повинен був працювати лікарем в Балтійському морському пароплавстві на суднах далекого плавання. Однак допуск йому не дали, незважаючи на те, що батьки були на той час реабілітовані. Є відомості, що Аксьонов Василь працював карантинним лікарем в Карелії, на Крайній Півночі, в туберкульозній лікарні Москви (за іншою інформацією, був консультантом в НДІ туберкульозу в Москві), а також в морському торговому порту Ленінграда.
Початок літературної діяльності
Професійним літератором Аксьонова можна вважати з 1960 року. У 1959 р їм була написана повість "колеги" (По ній в 1962 році був знятий однойменний фільм), в 1960 році - твір "Зоряний квиток" (По ньому також в 1962 році був знятий фільм "Мій молодший брат"), Двома роками пізніше - повість "Апельсини з Марокко", А в 1963 році - роман "Пора, мій друг, пора". Потім вийшли книги Василя Аксьонова "катапульта" (1964 рік) і "На півдорозі до Місяця" (1966 рік). У 1965 році була написана п`єса "Завжди у продажу", Яку в цьому ж році поставили на сцені "Современника". У 1968 році опублікована повість сатирико-фантастичного жанру "Затоварена бочкотара". У шістдесятих роках двадцятого століття твори Василя Аксьонова друкувалися досить часто в журналі "Юність". Письменник протягом декількох років трудився в редколегії цього видання.
Відео: Російські письменники і поети: Йосип Бродський, Михайло Шолохов і інші - підкорили світ. Топ-10!
сімдесяті роки
У 1970 році була опублікована перша частина пригодницької дилогії для дітей "Мій дідусь - пам`ятник", В 1972 році - друга частина - "Скринька, в якому щось стукає". У 1971 році вийшла повість "Любов до електрики" (Про Леоніда Красіна), написана в історико-біографічному жанрі. Роком пізніше в журналі "Новий Світ" було опубліковано експериментальний твір з назвою "пошуки жанру". У 1972 році також був створений роман "Джин Грін - недоторканий", Що являє собою пародію на бойовик про шпигунів. Над ним Аксьонов Василь працював спільно з Григорієм Поженяном і Олегом Горчаковим. Твір вийшов під авторством Грівадія Горпожакса (псевдонім з комбінації прізвищ і імен трьох письменників). У 1976 році літератор перевів з англійської мови роман "регтайм" Едгара Лоуренса Доктороу.
Громадська діяльність
Біографія Василя Аксьонова наповнена труднощами і стражданнями. У березні 1966 року, у час участі в спробі демонстрації проти яка має намір реабілітації Сталіна в Москві, на Красній площі, письменника затримали дружинники. У наступні два роки Аксьонов ставив свій підпис в ряді листів, спрямованих на захист дисидентів, і отримав догану за це від Московського відділення Спілки письменників СРСР з занесенням в справу.
Відео: "Аксьонов-фест" представляє останню книгу письменника
Микита Хрущов на зустрічі з інтелігенцією ще в 1963 році піддав гострій критиці Василя Аксьонова та Андрія Вознесенського. коли закінчилася "відлига", Твори письменника перестали публікувати на батьківщині. У 1975 році був написаний роман "опік", Про який ми вже згадували. На його публікацію навіть не сподівався Василь Аксьонов. "острів Крим" - роман у фантастичному жанрі - також спочатку створювався автором без розрахунку на те, що твір вийде друком і побачить світ. В цей час (1979 рік) критика в бік письменника ставала все більш гострою, в ній починали прослизати такі епітети, як "антинародний", "нерадянська". Зате в 1977-1978 роках твори Аксьонова почали з`являтися там, головним чином в Сполучених Штатах Америки.
Спільно з Єрофєєвим Віктором, Іскандером Фазілем, Беллою Ахмадуліною, Бітовим Андрієм і Євгеном Поповим Аксьонов Василь в 1978 році став співавтором і організатором альманаху "Метрополь". У радянську підцензурної друк він так і не потрапив, але його видали в США. "опрацювання" після цього піддалися всі учасники альманаху. За цим послідувало виключення зі Спілки письменників СРСР Єрофєєва і Попова, і в знак протесту Василь Аксьонов разом з Семеном Липкиной і Інною Ліснянський теж оголосили про вихід з СП.
Життя в США
На запрошення влітку 1980 року письменника виїхав до Сполучених Штатів, а в 1981 році за це у нього було відібрано громадянство СРСР. Аксьонов прожив в США до 2004 року. За час перебування там він працював в якості професора російської літератури в різних університетах Америки: Інституті Кеннана (з 1981-го по 1982-й), Університеті Вашингтона (з 1982-го по 1983-й), Гаучера-коледжі (з 1983-го по 1988-й), Університеті Мейсона (з 1988-го по 2009-й). В якості журналіста в період з 1980 по 1991 рр. Аксьонов Василь співпрацював з радіостанціями "радіо Свобода", "Голос Америки", альманахом "дієслово" і журналом "континент". Радиоочерки письменника були опубліковані в збірнику "десятиліття наклепу", Виданому в 2004 році.
У Сполучених Штатах побачили світ написані, але не опубліковані в Росії твори "опік", "Золота наша Залізка", "острів Крим", збірник "Право на острів". Втім, і в Америці продовжував творити Василь Аксьонов: "Московська Сага" (Трилогія, 1989, 1991, 1993 роки), "Негатив позитивного героя" (Збірка оповідань, 1995 рік), "Новий солодкий стиль" (Роман, присвячений життю радянських емігрантів в США, 1996 рік) - все це було написано в період життя в Сполучених Штатах. Письменник писав твори не тільки на російській мові, в 1989 році був англійською написаний роман "жовток яйця" (Правда, згодом його перевів сам автор). На запрошення Джека Метлока, американського посла, вперше після виїзду закордон (через дев`ять років) Аксьонов приїхав в Радянський Союз. У 1990 році письменнику повернули радянське громадянство.
Робота в Росії
У 1993 році, під час розгону Верховної Ради, Василь Аксьонов знову відкрито проявив свої переконання і висловив солідарність з людьми, які підписали в підтримку Єльцина лист. Антоном Барщевським в 2004 році в Росії була екранізована трилогія "Московська сага". В цьому ж році в журналі "Жовтень" опублікували твір письменника "Вольтер`янці і вольтер`янки", Згодом відзначене Букерівської премії. У 2005 році Аксьонов написав у формі особистого щоденника книгу спогадів під назвою "зіниця ока".
Останні роки життя
У свої останні роки письменник з сім`єю проживав у Франції, в місті Біарріц, то в Москві. У російській столиці 15 січня 2008 року Аксьонов відчув себе погано, його госпіталізували в 23-у лікарню. У літератора був діагностований інсульт. Через добу Василя Павловича перевели в НДІ Скліфосовського, йому була зроблена операція з видалення тромбу в сонної артерії. Тривалий час стан письменника залишалося досить важким. А в березні 2009-го проявилися нові ускладнення. Аксьонова перевели в інститут Бурденко і знову прооперували. Потім Василь Павлович знову був госпіталізований в НДІ Скліфосовського. Саме там 6 липня 2009 року письменника помер. Поховали Василя Павловича в Москві, на Ваганьковському кладовищі. У листопаді 2009 року в Казані, в будинку, де колись жив письменник, був організований Музей його творчості.
Василь Аксьонов: "Таємнича пристрасть. Роман про шістдесятників"
Ця остання закінчений твір талановитого літератора. Воно було видано в повному вигляді вже після смерті Аксьонова, в жовтні 2009 року. До цього в 2008 році публікувалися окремі розділи в виданні "Колекція каравану історій". Роман є автобіографічним, його героями виступають кумири мистецтва і літератури шістдесятих років двадцятого століття: Євген Євтушенко, Булат Окуджава, Андрій Вознесенський, Ернст Невідомий, Роберт Рождественський, Белла Ахмадуліна, Марлен Хуцієв, Володимир Висоцький, Андрій Тарковський та інші. Аксьонов присвоїв персонажам вигадані імена, щоб твір не асоціювалося з мемуарних жанром.
Премії, нагороди, пам`ять
У Сполучених Штатах Америки письменникові присвоїли вчений ступінь доктора гуманітарних наук. Також він був членом Американської авторської ліги і ПЕН-клубу. У 2004 році за твір "Вольтер`янці і вольтер`янки" Аксьонову присудили премію "російський Букер". Роком пізніше він був удостоєний почесного ордена Мистецтв і літератури. Літератор був членом Російської академії мистецтв.
Відео: Василь Аксьонов
Щорічно з 2007 року в Казані проводять літературно-музичний міжнародний фестиваль під назвою "Аксьонов-фест". Вперше він пройшов ще за особистої участі Василя Павловича. У 2009 році був відкритий літературний Будинок-музей відомого письменника, в ньому ж зараз функціонує літературний міський клуб. У 2010 році побачив світ автобіографічний незакінчений роман літератора "Ленд-лізовскіе". Його презентація відбулася 7 листопада в Будинку-музеї Василя Аксьонова.
Євген Попов і Олександр Кабаков в 2011 році спільно видали книгу спогадів про Василя Павловича, яку так і назвали "Аксьонов". У ній вони розглядають письменницьку долю, хитросплетіння біографії, процес народження великої Особистості. Головне завдання і ідея книги - запобігти спотворення фактів на догоду тим чи іншим подіям.
родина
Брат Василя Аксьонова по материнській лінії, Олексій, загинув при блокаді Ленінграда. Сестра по батькові, Майя, - педагог-методист, автор багатьох навчальних посібників з російської мови. Першою дружиною письменника була Кіра Менделева, в шлюбі з нею у Аксьонова в 1960 році народився син Олексій. Зараз він працює художником-постановником. Друга дружина і вдова літератора, Майя Аксьонова (1930 року народження), за освітою фахівець із зовнішньої торгівлі. Під час життя сім`ї в Сполучених Штатах вона викладала російську мову, в Росії працювала в Торговій палаті. Спільних дітей у Василя Павловича і Майї Опанасівни не було, але у Аксьонова була пасербиця Олена (1954 року народження). Вона померла в серпні 2008 року.
