Людина, який почав ходити до церкви, повинен усвідомити для себе, що збираючись до храму, він йде на зустріч з самим Богом. Це перша і головна умова. Спільна церковна молитва не дає розсіятися думкам, а церковні піснеспіви налаштовують на відповідний лад душу.

Перед богослужінням бажано провести деякий час в тиші і молитві. Храм є домом Бога. Виходячи з цього, відвідування церкви повинно бути побожним.

Кожному православному християнинові пропонується відвідувати недільні та святкові служби. Слід прагнути до розуміння богослужіння. Всі виникаючі питання і сумніви варто дозволяти зі священиком.

Одягатися при відвідуванні храму слід чисто і охайно. Жінкам личить одяг, відповідна їх підлозі, тобто сукні та спідниці, не дуже відкриті або обтягуючі. Бажано обійтися без косметики. Жінка в храмі повинна бути з покритою головою (1 Кор. 11, 13). Чоловік повинен перебувати в церкві без головного убору (1 Кор. 11, 4). Жінка в період очищення не може відвідувати храм.

Входячи в храм, варто залишити все життєві піклування. На службі не треба крутитися, створювати шум, розмовляти, відволікаючи від молитви людей. Чоловіки, за давньою традицією Церкви, стоять в правому боці храму, жінки - в лівій.

На службі потрібно вникати в молитви, спів і читання. Якщо нитка служби втрачена, то священики рекомендують молитися про себе: "Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного". Ви не повинні залишати храм до кінцевого відпусту служби.

І не треба думати, що поставлена свічка є хабарем Богу. "Жертва Богу дух розтрощений" (Пс. 50, 19). Ставлячи свічку, людина уподібнює себе м`якому воску, бажаючи стати таким же податливим волі Христової, і закликає Бога запалити вогник віри в серці.

Чим більше людина продовжує ходити до церкви, тим менше залишається питань, все встає на свої місця. Завжди варто пам`ятати слова св. царя Давида: "я в ласці великій Твоїй увійду в дім Твій" (Пс. 5, 8), тобто входить людина в храм по милості Бога, а не за своїм бажанням. А свт. Іоанн Златоуст закликає, прийнявши від Бога милість, принести у відповідь таку жертву: "Храму святого Твого вклонюся в страху Твоїм" (Пс. 5, 8) - не так, як багато хто з тих, хто молиться, які в цей час чухається, позіхають, дрімають, але зі страхом і трепетом. Хто молиться, таким чином, той відкладає всяке зло, розташовується до всякої чесноти, набуває собі благовоління Боже.