Джентльмени віддають перевагу удачу
картина "джентльмени удачі" - яскравий приклад того, наскільки разюче задумане може відрізнятися від зробленого
З нового року "атмосфера" дає старт унікальному проекту під назвою "кінопроби". Ми будемо розповідати про історію створення найвідоміших і улюблених фільмів. Адже їхня доля могла б скластися зовсім інакше, якби на головні ролі худрада затвердив інших артистів. Проект відкриває кіношедевр "джентльмени удачі", Зйомки якого почалися рівно тридцять п`ять років тому, в грудні 1970 року.
Останнім часом на кіностудії "Мосфільм" кипить життя. У курилках голосно обговорюються нові проекти, в павільйонах знімається кіно. І лише на одному поверсі панує дзвінка тиша - там, де розташовані архіви. Однак саме в цих кімнатах заховані головні таємниці найзнаменитішої кіностудії країни. У непоказних картонних папочках, які стоять впритул у величезних - від підлоги до стелі - шафах, скрупульозно зафіксовано все: робоча назва картини, гонорари акторів, догани режисерам, подяки консультантам. І, мабуть, найбільш цікаве: старі фото- і кінопроби. Тільки розглядаючи ці пожовтілі документи, розумієш, що багато нинішніх улюбленці публіки стали знаменитими лише з волі випадку.
Відео: Джентельмени віддають перевагу блондинкам
картина "джентльмени удачі" - яскравий приклад того, наскільки разюче задумане може відрізнятися від зробленого. У 1970 року маститий вже режисер Георгій Данелія і молода письменниця Вікторія Токарєва принесли на "Мосфільм" сценарну заявку під умовною назвою "рецидивіст". У цій заявки і з`явилася два роки по тому стрічки немає майже нічого спільного. Крім хіба що Косого у виконанні Савелія Крамарова. Навіть герой Євгена Леонова - а саме на нього в першу чергу і писався сценарій - змінив по ходу справи і свою професію, і звички. Якщо в первинному варіанті він був майором міліції, то в картині постає добродушним вихователем дитячого садка.
Одних нема ...
"Ми хочемо створити фільм, в якому братимуть участь кращі комедійні актори: Леонов, Нікулін, Крамаров, Миронов, Ролан Биков та ін." - з цього звернення до худраді починається сценарна заявка. За задумом Данелія і Токарєвої, ролі повинні були розподілятися так:
Ролан Биков - фальшивомонетник на прізвисько Міліметр;
Юрій Нікулін - професійний альфонс, багатоженець;
Відео: Two little girls from Little Rock - Мерилін Монро у фільмі Джентльмени віддають перевагу блондинкам.
Андрій Миронов - шахрай по кличці Пижон. Краде машини і продає їх в Тбілісі;
Савелій Крамаров - невеликий кишеньковий злодій по кличці Косий.
Сценарна заявка ще не була затверджена, а майже всі актори вже відмовилися від участі в картині. Кожен - по своїй поважної причини. Миронова чекали інші зйомки, Нікулін не захотів знову з`являтися на екранах в комедійній ролі, у Бикова виявилися більш важливі справи.
Сюжет переписали, придумали нових героїв і почали болісно шукати акторів. Перш ніж Георгій Віцин став хмирю, худрада отсмотрел десятки претендентів. У їх числі - Лев Дуров, Рудольф Рудін, Віктор Сергачев. Багато з цих проб були досить вдалими, але вибір в результаті все одно впав на Віцина. Правда, з ремаркою "попрацювати над гримом".
На роль дивакуватого професора-археолога Мальцева одноголосно затвердили Ераста Гаріна. А ось з Крамаровим, якого автори сценарію запросили одним з перших, вийшла накладка. Худраді здалося, що під час кінопроб артист повністю виклався буквально в одному маленькому епізоді. А чи вистачить його акторських ресурсів на повноцінну роль? - переживали на "Мосфільмі". Кандидатуру Крамарова все-таки затвердили, але з умовою, що він буде шукати нові фарби в образі Косого.
Найдовше підбирали виконавця ролі Василя Алібабаєвича. Спочатку хотіли запросити Фрунзіка Мкртчяна. Але після того як Єреванські правоохоронні органи натякнули, що Фрунзик стоїть біля них "на особливому рахунку" (Десь завинив), цей варіант відпав. І тоді з усієї країни потягнулися на "Мосфільм" особи "неросійської національності".
В результаті не пройшов жоден, навіть фактурний Володимир Етуш здався високому мосфільмівських начальству непереконливим. У протоколі засідання художньої ради значиться: "З представлених на кінопроби не годиться жоден, зробити кінопроби І. Рутберг". Коли не пощастило і Рутберг, претендентів почали оглядати за новою. І лише тоді звернули увагу на артиста Державного театру кіноактора Раднер Муратова, який і став тим самим неповторним Василем Алібабаєвича.
"Від редиски чую!"
Досі незрозуміло: як радянське начальство не заборонило комедію, де головні герої - злодії і рецидивісти, а з екрану ллється блатна мова? Здається, тут свою роль зіграв авторитет Георгія Данелія, який виступив в досить незвичному амплуа - не режисер, а художнього керівника картини. І все-таки - від гріха подалі - після довгих обговорень сценарій розіслали майже всіх великих міліцейським чиновникам: на твердження. І кожне з відомств, ознайомившись з сюжетом, внесло свої поправки.
Ось, наприклад, витяги з відкликання першого заступника начальника ГУЇТ МВС СРСР Ф. Кузнєцова: "Авторам в основному, безперечно, вдалося, використовуючи гострий комедійний сюжет, оголити і висміяти неправдиву романтику порушників соціалістичного правопорядку, показати невідворотність покарання за скоєні злочини. lt; ... gt; Разом з тим не можна не помітити і деяких істотних недоліків сценарію, усунення яких, на нашу думку, підвищить виховну роль фільму, посилить його громадське звучання. Викликає подив образ полковника Верченко - представника "всесоюзного розшуку". Автори наділили його всілякими пороками: малокультурен, нещирий, різкий, дратівливий і т.д. Полковник Верченко - образ, природно, збірний. Стало бути, його моральні та ділові якості слід розуміти як суть вигляду багатьох керівних і відповідальних працівників органів, яким доручено боротися зі злочинністю".
Не сподобалася співробітникам МВС і блатна мова героїв фільму: "Текст сценарію явно перенасичений жаргоном злочинців. Викликає серйозне побоювання, що фільм, знятий за цим сценарієм, з`явиться пропагандистом блатний термінології, яка може бути підтримана молоддю".
Довелося сценаристам вкладати в уста своїх героїв більш невинні лайки: сарделька, сосиска, редиска, півень гамбурзький і навіть Навуходоносор.
Сірий під прикриттям
Багато хто впевнений, що "джентльменів удачі" зняв Георгій Данелія. Насправді режисер картини - Олександр Сірий. Просто в ті роки за Сірим стійко закріпилася слава невдахи, тому Данелія, однокурсник по Вищим режисерським курсам, вирішив йому допомогти.
А сталося ось що. У 1958 році на якійсь вечірці в ресторані Сірий приревнував свою кохану до одного з відвідувачів. У кривавому поєдинку майбутній режисер вийшов переможцем. Його суперник, молодий архітектор, на все життя залишився інвалідом, а Сірий замість захисту дипломної роботи зі знімальних павільйонів перекочував у виправно-трудову колонію. На п`ять років.
Що дивно: коли Сірий вийшов з в`язниці, та сама кохана, через яку зав`язалася бійка, вірно чекала свого Отелло. Вони одружилися, у них народилася дочка. Ще дивовижніше те, що в кінематографічних колах "откинувшегося" з зони режисера зустріли досить привітно. Принаймні кисень йому не перекрили, мосфільмівських начальство навіть довірило новобранця два фільми. Назва їх, правда, вже кануло в Лету, тому що картини вийшли, м`яко кажучи, не дуже хорошими. Одним словом, як касового режисера Сірого на "Мосфільмі" ніхто не сприймав. Крім Георгія Данелія, який перед зйомками "джентльменів" особисто умовив худрада, що Олександр зможе-таки зробити гідну картину.
До речі, ось ще цікавий факт. Коли Сірий прийшов обговорити майбутній фільм з уже призначеним МВС консультантом - Іллею Голобородько, в той час першим заступником начальника політвідділу Головного управління виправно-трудових установ МВС, - той відправив режисера ... на зону. Мовляв, якщо хочете, щоб картина вийшла достовірної, потрібно вам, людині творчій, поїхати в колонію і особисто похлебать тиждень-другий тюремну баланду. Сірий не наважився розкривати подробиці своєї біографії (а раптом ще знімуть з режисерського поста) і слухняно поїхав на два тижні в зону неподалік від Горького. Правда, як сам він потім зізнався, весь цей час тихо просидів в готелі.
Бережіть чоловіків
Прокатну долю картини визначив - як це часто бувало - генсек Леонід Ілліч Брежнєв. Він одним з перших подивився фільм у себе на дачі - і кожен кадр йому докладно коментував полковник Чурбанов. У той час зять генсека працював в МВС, так що про життя в колоніях знав багато. В результаті щирий інтерес Брежнєва до картини зняв всі питання. Обговорення фільму на худраді пройшло на диво мирно. Претензію сформулювали одну-єдину - мовляв, золотий шолом, який вивуджували з ополонки горе-рецидивісти, виглядає на екрані занадто бутафорським.
Начальство було так досить, що молодий сценаристці фільму Вікторії Токарєвої навіть збільшили гонорар - до вже виплаченої чималу суму в шість тисяч рублів було додано ще дві тисячі. Правда, на режисерській ставкою успіх картини ніяк не позначився.
комедія "джентльмени удачі" стала найяскравішою у творчій біографії Олександра Сірого. Пізніше він зняв фільми "Ти мені я тобі" і "Бережіть чоловіків". Але перевершити себе так і не зміг.
