Історія культури агрусу
Агрус - старовинна ягідна культура, відома в нашій країні набагато раніше, ніж в Західній Європі (XVI ст.) І Північній Америці (XVIII ст.).
Відео: Марина Рикалін і Віталій Декабрёв.Крижовнік.Сорта агрусу.
Ще в Київській Русі в XI ст., А потім в монастирських і царських садах XII - XIV ст. агрус вирощували для одержання ягід під назвою "Берсенєв", "агриз". За переписом 1701 року в палацових і Аптекарському садах Москви значилося 50 кущів "крижі". У саду "на Острову" біля Государева двору було закладено 92 сажні "крижі Берсенєв", Причому в 1757 р було відомо вже кілька сортів. В описі московських вотчин Голіцина вказувалося: "Крижі простого 80 кущів, крижі волохатого 20 кущів, крижі червоного 20 кущів".
© Frank Vincentz
Відео: Історія світової культури. Лекція 3. Культура Стародавнього Єгипту
З розвитком сільського господарства і торгівлі в XVII-XVIII ст. культура агрусу поступово увійшла в ботанічні сади і садиби.
У XIX ст. в Росії місцеві дрібноплідні сорти стали витіснятися селекційними західно-європейськими великоплідних. В окремих аматорських садах нерідко зосереджувався багатий сортимент, створювалися і розплідники. Але на початку XX ст. в європейську частину Росії проникло шкідливе грибне захворювання - борошниста роса (сферотека) і за 10-15 років посадки агрусу різко скоротилися. У двадцятих роках агрусу знову стали приділяти увагу як надзвичайно врожайною цінної і невибагливою ягідної культури.
До кінця двадцятих років XX в. культура була зосереджена лише в трьох районах ягідництва: Московському, Ленінградському і Горьківському. У Московському найбільш поширеними промисловими сортами були Виноградний і Англійська жовтий. Найціннішим вважався Англійська жовтий через меншу поражаемости сферотекою. У садах вирощували Варшавський, Бразильський, Зелений пляшковий, Англійська зелений. Центром обробітку агрусу під Москвою були села: Ясенів, Чертаново, Борисово, Котляково. У 1928 р в Московській губернії агрус займав 130 га, або 10% всіх ягідників. Під Ленінградом широко відомими були сорти: Шампанський червоний (Скороспілка), Авенаріус, Номер восьмий, а центром розведення - села в околицях м Павловська (Антропшіно, Федорівське, Покровське). У Горьківської області найбільш поширені були три сорти: Фінік зелений. Фінік білий і Російська простий (села - Лисковського, Спаського і Воротинського районів).
© Alina Zienowicz
У 1920 р І. Леонтьєвим в Петергофі були отримані гібриди західно-європейського сорту Велетенський зелений з північно-американським - Хаутон. На початку двадцятих років стали відомі нові сорти агрусу з чорними ягодами, виведені І.В. Мічуріним: Негус, Штамбовий чорний і Мавр чорний. За походженням ці сорти - міжвидові гібриди європейського сорту Анібут з диким видом (агрусом фарбувальним).
На першому Всесоюзному нараді по стандартизації плодово-ягідних культур (м.Київ, 1931 р) був прийнятий новий сортимент по агрусу, що включав 13 сортів: три американських, дев`ять західноєвропейських і один вітчизняний (Авенаріус).
В СРСР велика заслуга по виведенню зимостійких сортів належала В.В. Спіріну, довгий час працював в м Нікольське Вологодської області. Сорт Нікольський (сіянець Е. Лефора) до сих пір належить до поширених на Сеееро-Заході.
© Darkone
Планомірна цілеспрямована робота по виведенню вітчизняних зимостійких і сферотекоустойчівих сортів, розвитку культури, проведена Московської плодово-ягідної дослідною станцією і Всесоюзним науково-дослідним інститутом садівництва ім. І.В. Мічуріна, привела до створення вітчизняного сортименту агрусу. В даний час основу складають сорти: Російська, Зміна, Рожевий 2, Мисовської 37, П`ятирічка.
Використані матеріали:
- джерело: І. В. Попова. агрус
