Симптоми, лікування і профілактика гострого гаймориту
- Симптоми гострого гаймориту
- Діагностика гострого гаймориту
- Лікування гострого гаймориту
- Профілактика гострого гаймориту
Гострий гайморит являє собою захворювання, при якому в верхньощелепних носових пазухах відбуваються запальні процеси. Найчастіше гострий гнійний гайморит є ускладненням звичайної нежиті. У носових пазухах повинен знаходитися повітря. Під впливом тих чи інших причин відбувається заповнення пазух рідким секретом і слизом, що формує сприятливе середовище для розвитку шкідливих мікроорганізмів, які і є причиною інфекційного зараження.
Гострий гайморит свідчить про швидкий розвиток інфекції, на що часом іде кілька днів. Надалі відбувається поширення інфекції по організму.
Хвороба може бути спровокована вазомоторний риніт, пов`язаним з викривленнями носової перегородки, порушеннями імунітету (в зв`язку з поганим харчуванням і недостатньою необхідних вітамінів, а також частими ОРЗ, лікування яких не доводили до кінця).
Симптоми гострого гаймориту
Які симптоми гострого гаймориту? Виділяють місцеві і загальні ознаки гострого гаймориту.
Місцева симптоматика захворювання представлена:
- порушеннями носового дихання з того боку, де вражена пазуха, або ж з обох сторін;
- тупий, часто пульсуючим болем, яка може турбувати і як уражену зону, так і всю носову порожнину, поширюючись на скроневу область і частину обличчя і голови;
- носовими виділеннями гнійного або слизисто-гнійного характеру;
- порушеннями нюху різного ступеня.
Під час нахилів голови вперед спостерігаються сильні болі і виникнення відчуттів тяжкості. При пальпації стінок верхньощелепної пазухи теж відзначається хворобливість.
Область проекції пазух може піддаватися виникненню набряклості, що свідчить про можливі ускладнення захворювання.
Загальна симптоматика гострого гаймориту виділяється підвищенням температури тіла до субфебрильної, поганим загальним самопочуттям, втратою апетиту і частими головними болями. Хворий стає дратівливим, млявим і вередливим.
Гострий гайморит може проявлятися в частих запамороченнях, сонливості, занепаді сил, падіння працездатності і нічному перманентному кашлі.
Пацієнт може скаржитися на почергове закладення носових ніздрів, посилення хворобливих відчуттів під час жування, виникнення гугнявого голосу, поява дискомфорту в області вуха.
У деяких випадках гайморит може супроводжуватися зубними болями, виникненням характерного неприємного запаху з рота, болем в горлі, блювотою і заковтуванням слини. Виділення з носа можуть набувати зеленуватий або жовтуватий відтінок, що говорить про бактеріальному походження недуги.
У більш запущених випадках може відзначатися набряклість під очима, в області повік і на щоках. Очі набувають червонуватого відтінку, і людина може скаржитися на відчуття тяжкості і біль, яка виникає при спробах перевести погляд.
Діагностика гострого гаймориту
При підозрі на гострий гайморит вкрай важливі своєчасна діагностика захворювання і лікування. В іншому випадку хвороба може перейти в хронічну форму, яка набагато складніше піддається лікуванню.
Для визначення правильного діагнозу лікар аналізує скарги хворого і оглядає носову порожнину. У багатьох випадках призначається ряд досліджень, наприклад:
- діафаноскопія, при якій просвічуються додаткові носові пазухи;
- рентгенологічне дослідження;
- пробна пункція, що супроводжується подальшим промиванням гайморових пазух.
Діафаноскопію проводять за допомогою використання лампочки Герінга, яка вводиться в ротову порожнину хворого, що перебуває в приміщенні без освітлення. Коли пацієнт змикає губи, відбувається просвічування обох половинок особи червонуватим кольором, мають рівну інтенсивність. Якщо ж існують деякі зміни в області верхньощелепних пазух, то уражена сторона буде відрізнятися характерним затемненням. Зіниця залишиться без яскраво-червоного відтінку.
За результатами рентгенологічного дослідження є можливість оцінити, в якому стані знаходяться пазухи. Уражені області будуть виділятися на знімках характерними затемненнями.
Найчастіше результатів вищевикладених аналізів достатньо для визначення точного діагнозу. Але в разі існування сумнівів може знадобитися пробна пункція. Під час промивання гайморових пазух стає можливим досліджувати характер гнійних скупчень і визначитися з їх природою.
Для діагностування гострого гаймориту також досить часто використовують комп`ютерну томографію, під час якої досліджують навколоносових пазух. Цей метод дослідження також необхідний для запобігання можливих ускладнень. Комп`ютерна томографія спрямована на виявлення запального процесу, набряків і ступеня зараження.
Лікування гострого гаймориту
Найчастіше для позбавлення від цієї хвороби застосовують методи консервативного лікування, і цього цілком достатньо.
Методика лікування спрямована, перш за все, на зняття симптоматики у вигляді набряків в слизових оболонках носової порожнини і закладеності носа.
Як проводиться лікування гострого гаймориту? Хворому призначають медикаментозну терапію, що включає в себе антибактеріальні препарати, антигістамінні та антисептичні засоби, спеціальні краплі.
Антибіотики приписують лише в більш серйозних випадках (якщо пацієнт хворіє кістковим фіброзом і має порушення в роботі серцево-судинної та імунної систем). Перед використанням антибактеріальних засобів необхідно виключити ймовірність виникнення алергічних реакцій на той чи інший компонент препарату. Для цього проводять пробу на реакцію щодо вибраних ліків.
Протягом перших 5 днів застосування антибактеріальних засобів існує необхідність ретельного нагляду за пацієнтом. Якщо ж після закінчення цього періоду позитивні результати (у вигляді зменшення температури) не були зазначені, то використовується ліки замінюють іншим препаратом. Така ситуація свідчить про розвиток звикання збудників захворювання до компонентів антибактеріального засобу.
Протигістамінні засоби спрямовані на зняття набряклості слизової оболонки носової порожнини. Повинні бути усунуті симптоми алергії.
Медикаментозна терапія теж належна включати в себе препарати, що провокують звуження судин. Їх дія спрямована на позбавлення від слизу. Тому хворому призначають спеціальні аерозолі та спреї, термін використання яких встановлює тільки лікар.
У частих випадках хворому рекомендують введення антибактеріальних та антисептичних засобів в уражену область за допомогою проколів. До такого методу часто вдаються при гострому двосторонньому гаймориті. Такий спосіб є досить ефективним, адже в результаті хворий відчуває значне полегшення і поліпшення самопочуття.
Необхідність своєчасного лікування гострого гаймориту пояснюється можливістю виникнення серйозних ускладнень, небезпечних не тільки для здоров`я хворого, але і для життя. Запущений гострий гайморит може стати причиною зараження сусідніх органів і передумовами розвитку менінгіту, запалення легенів, ангіни.
Профілактика гострого гаймориту
Найчастіше гострий гайморит є результатом грипу та застуди. Тому вкрай важливо з відповідальністю ставитися до здоров`я і по можливості уникати умов, що провокують розвиток цих захворювань. У разі хвороби слід пройти курс повноцінного лікування до повного одужання.
Щорічні вакцинації теж дають можливість уникнути зіткнення з респіраторними захворюваннями, але не є абсолютною гарантією. Тому не слід забувати про гігієну рук, адже шкідливі мікроорганізми, що провокують грип та застуду, передаються під час рукостискання і повітряно-крапельним шляхом.
Профілактика гострого гаймориту передбачає зміцнення імунітету за допомогою правильного харчування, частого перебування на свіжому повітрі і наповнення організму необхідними вітамінами.
