Як здавати аналізи на віл

Мало хто знає, як здавати аналіз на ВІЛ. У сучасному світі це питання як можна більш актуальним, так як вірус імунодефіциту людини набув широкого поширення. Кожна людина повинна знати про те, як виникає вірус і як його виявити.

патогенез захворювання

ВІЛ - це вірус, орієнтований на кровотворну систему. Характерною його особливістю є те, що даний мікроорганізм, потрапляючи в кровоносне русло, безпосередньо впливає на клітини імунної системи (зокрема на Т-лімфоцити), перешкоджаючи здійсненню ними нормальних імунних і клітинних реакцій.

Згодом спостерігається повне придушення діяльності Т-лімфоцитів, зокрема Т-хелперів. Порушується презентація антигену - здатність Т-клітин певним чином “відзначати” чужорідні клітини, роблячи їх мішенню для інших імунних клітин. Як наслідок цього, в організм можуть проникати будь-які бактерії і віруси, а імунна система, яка не в силах розпізнати їх і дати адекватну імунну відповідь, буде продовжувати діяти, тобто розвивається синдром набутого імунодефіциту людини - СНІД. Прогресуючи, він призводить до розвитку поліорганної недостатності, обсеменению внутрішніх органів при попаданні контагіозних мікроорганізмів.

В результаті спостерігається розвиток важких форм інфекційних захворювань, погано піддаються медикаментозної терапії, що з часом веде до летального результату.

Діагностика наявності ВІЛ-інфекції утруднена через домінування загальних з багатьма захворюваннями симптомів. На пізніх же стадіях запідозрити наявність ВІЛ-інфекції легше, проте лікування при розвитку СНІДу вже не дає належного ефекту і несе паліативний і симптоматичний характер.

Для того щоб запобігти розвитку СНІДу, необхідно своєчасно і грамотно визначити наявність ВІЛ в організмі і вжити необхідних заходів щодо його усунення.

Діагностика ВІЛ у пацієнтів

На жаль, не всі знають, як здавати аналіз крові на ВІЛ, до кого можна звернутися. Стан також ускладнюється тим, що особи, що ведуть безладне статеве життя і не піклуються про безпеку як своєї, так і партнера, не поспішають звертатися до лікарів за допомогою, вважаючи, що все турбують їх симптоми є наслідком перевтоми, неправильного харчування або стресів.

Раннє (своєчасне) звернення пацієнтів сприяє швидкій постановці діагнозу і підвищення ймовірності одужання при адекватно проведеному лікуванні.

Перед тим як здавати аналіз на ВІЛ, обов`язково слід проконсультуватися у терапевта з приводу даного стану. Самостійно даний аналіз рекомендується здати при наявності первинних симптомів протягом місяця або більше.

На ранніх стадіях захворювання специфічні дослідження проводяться вкрай рідко в силу смазанності клінічної картини і відсутності специфічних симптомів. Проведення ІФА, ПЛР та блоттинга стає показаним при наявності таких ознак, як тривала субфебрильна температура (мінімум протягом місяця), прогресивна втрата маси тіла більше 10% при нормальному харчуванні, тривала безпричинна діарея. Дані клінічні ознаки слід розцінювати як початок розвитку гострої стадії ВІЛ.

Процес збору аналізу

Як проводиться аналіз на ВІЛ? У відповідь на проникнення ВІЛ в організм до деяких його антигенів починають вироблятися специфічні молекули - антитіла. Термін їх утворення зазвичай становить близько 3-6 тижнів після зараження. У важких випадках (попередній імунодефіцит, термінальна стадія захворювання) час їх утворення може зайняти до 12-14 тижнів.

Слід пам`ятати, що кров є основним джерелом вірусних частинок (зараження при контакті з кров`ю хворого СНІД розвивається в 90% випадків). Тому вкрай важливо дотримуватися необхідні умови техніки безпеки і правила забору крові. Потрібно правильно здавати кров, інакше результат буде хибним.

Дослідження, якщо воно проводиться методом ІФА, найкраще проводити через 1,5-2 місяці після незахищеного статевого контакту. Раніше проводити дослідження сенсу немає, так як в крові ще не встигли утворитися необхідні антитіла, однак не варто і затягувати, оскільки захворювання може прогресувати.

З огляду на деяку “інтимність” хвороби, провести обстеження крові на ВІЛ можна в будь-якій лабораторії, яка має необхідними реагентами для проведення лабораторних досліджень в умовах повної анонімності. Результат зазвичай видається протягом 10 календарних днів.

Для дослідження використовується венозна кров, забір якої здійснюється в стерильних і асептичних умовах. Обов`язково перед проведенням дослідження потрібно відмовитися від прийому будь-якої їжі.

Основним методом діагностики ВІЛ-інфекції є імуноферментний аналіз. Дана реакція ґрунтується на принципі маркування специфічних клітин (в даному випадку - антитіл до вірусу імунодефіциту). В отриманий зразок крові вводять специфічні молекули, аналогічні за будовою з вірусом імунодефіциту. Дані молекули позначені спеціальним ферментом, який активізується в результаті зв`язування молекули з антитілом і дає специфічну реакцію світіння, видиму під мікроскопом.

Плюсом даної реакції є також відносна простота, можливість проведення її в медичних установах амбулаторного та стаціонарного характеру, відносна дешевизна і висока швидкість отримання результатів дослідження. Завдяки цьому імуноферментний аналіз використовується в якості скринінгового методу виявлення ВІЛ-інфекції.

Головним мінусом даного типу реакції є її гіперчутливість. Реакція може давати хибнопозитивний результат при вагітності, персистуванні в організмі іншої вірусної інфекції, при виснаженні пацієнта. Для уточнення результату проводять повторне дослідження аналізу методом ІФА, і якщо воно показує позитивний результат, вдаються до другого етапу дослідження - уточнення за допомогою імунного блоттинга.

Метод ПЛР при здачі аналізу на ВІЛ

Більш достовірним методом дослідження є проведення полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Дана методика спрямована на виявлення генетичного матеріалу вірусу з аналізу крові. Суть дослідження полягає в утворенні специфічних фрагментів ДНК, характерних для вірусу імунодефіциту. Якщо в наявній пробі крові виявляються дані фрагменти, можна судити про те, що в крові присутній вірус імунодефіциту.

Дане дослідження рідко дає неправильне уявлення про характер збудника. Помилки можливі, коли захворювання розвинулося під дією іншого мікроорганізму з сімейства ретровірусів.

Однак дана методика не отримала широкого поширення в діагностиці ВІЛ-інфекції через складність процедури і через те, що віруси в крові знаходяться всередині лімфоцитарні клітин, що ускладнює виділення генетичного матеріалу для дослідження.

На першому етапі діагностики необхідно отримання як мінімум двох позитивних проб на ВІЛ за допомогою імуноферментного аналізу. Якщо виявлення вірусу підтверджується методом ІФА, вдаються до другого етапу - блоттинга.

Імуноблотинг як спосіб діагностики на ВІЛ

Як роблять аналіз крові на ВІЛ за допомогою иммуноблоттинга? Дана реакція ґрунтується на пропущенні електричного струму через розчин зі зразком крові хворого. В результаті ефекту електрофорезу відбувається розподіл фракцій білків крові, в числі яких знаходяться і імуноглобуліни. При наявності високого кількості імуноглобулінів класу G, специфічних для вірусу імунодефіциту, діагноз вважається підтвердженим.

Діагноз СНІД вважається позитивним, коли на другому етапі дослідження - імуноблотинг - отриманий позитивний результат. Якщо ІФА показало наявність вірусу, але при імунному блоттинга результат не підтвердився, реакцію вважають негативною, а людину здоровою.

Не завжди контакт з носієм ВІЛ призводить до розвитку інфекційного процесу. Бували випадки, коли вірус, потрапляючи в організм, не провокував розвиток інфекційного процесу, а знаходився в латентній стадії. Подібний стан розцінюється як вірусоносійство і вимагає уточнення характеру мікроорганізму і проведення необхідного лікування.

У таких людей ймовірність розвитку захворювання можна перевірити шляхом проведення тестів на вірусне навантаження. З огляду на, що ВІЛ може бути в двох варіаціях, по можливості слід визначати їх кількість окремо. Для ВІЛ 1 класу щодо безпечної вважається вірусне навантаження до 2000 в мл крові. ВІЛ 2 може знаходитися в кілька великих кількостях: доведено, що їх кількість до 10000 може не викликати розвитку інфекції. Вірусне навантаження вище названих цифр практично завжди веде до розвитку гострого інфекційного процесу (50000 і більше вірусних одиниць говорить про розвиток гострої ВІЛ-інфекції).

Певну складність становить діагностика вродженого СНІДу та передачі ВІЛ від матері до дитини. Особливістю діагностики ВІЛ у дітей є те, що перший час після пологів організм дитини не виробляє власних антитіл, а в його кровотоці циркулюють материнські антитіла, передані через гематоплацентарний бар`єр від матері. Саме тому дослідження на ВІЛ у дітей проводяться протягом двох років з моменту народження. Діагноз підтверджується при наявності обтяженого анамнезу у батьків і при позитивних результатах лабораторних досліджень.

Рідко для виявлення перинатальної патології та вродженого СНІДу можуть проводити пункцію навколоплідних вод, однак по можливості слід відмовитися від даного втручання.

У деяких випадках можливе зняття діагнозу ВІЛ-інфекції. Воно може бути застосовано для дітей, народжених від ВІЛ-позитивних матерів, коли протягом 3 років з моменту народження спостерігалося зникнення специфічних антитіл до вірусу.

У дорослих діагноз СНІД знімається рідко, так як в більшості випадків через несвоєчасну діагностику і неадекватно призначеного лікування розвивається летальний результат від прогресування супутніх захворювань.

Менш достовірними ознаками розвитку ВІЛ-інфекції можуть вважатися: зниження кількості лейкоцитів в аналізі крові, зміни лейкоцитарної формули, зменшення кількості Т-хелперів. На більш пізніх стадіях спостерігається прогресивне зниження всіх показників крові, аж до анемії, агранулоцитозу, що робить організм хворого схильним до проникнення інших інфекційних агентів і вкрай важкого перебігу даних захворювань.

Інші методи обстеження

Аналіз інших фізіологічних рідин (піт, слина, сперма) не мають справжньої інформативності і розцінюються переважно як способи передачі захворювання (хоча ймовірність передачі через слину і піт становить менше 0.1%).

Секрет жіночого піхви може містити вірусні частинки, що є фактором до поширення захворювання.

Всі дослідження проводяться в умовах суворої стерильності з метою виключення неправильної діагностики і для безпеки здоров`я працівників лабораторії.

Раз на рік краще всім здавати кров на ВІЛ.

Якщо взяти до уваги все вищесказане, видно, що аналіз крові на ВІЛ не завжди вказує на наявність даного захворювання. Необхідно провести дослідження як мінімум тричі, щоб діагноз підтвердився. Навіть якщо в крові були виявлені віруси імунодефіциту, не варто панікувати, адже в даний час існують препарати, що сприяють придушенню розмноження даних вірусів.

Незважаючи на те що лікування необхідно проводити постійно, пацієнти з підтвердженим діагнозом можуть прожити ще досить довгий час, щоб виконувати всі вказівки і розпорядження лікаря.

Статті за темою "Як здавати аналізи на віл"

Діагностика при вагітності: вич, сифіліс, гепатит

Як називається аналіз крові на вагітність

Аналіз крові на сифіліс

Спід - віл-інфекція: діагностика і лікування