Деген іон лазарович: біографія, фото
Іон Лазаревич Деген - знаменитий лікар, який врятував життя сотням людей в мирний час, відомий поет і безстрашний захисник Батьківщини, який займав 10-е місце серед танкових асів Радянського Союзу.
Це людина з великої літери, герой, який пройшов усю війну, самовіддано захищав рідну землю і втрачав бойових товаришів, які йшли передчасно. Двічі представлений до звання Героя Радянського Союзу Іон Лазаревич так і не був нагороджений вищим ступенем відзнаки, можливо, за національною ознакою.
Деген Іон Лазаревич: біографія
Іон народився в єврейській родині фельдшерів 4 червня 1925 року в Могилів-Подільському (Вінницька область). Коли хлопчикові виповнилося 3 роки, стало його 65-річного батька - прекрасного фельдшера і талановитого фахівця, досвід якого переймався багатьма дипломованими лікарями.
Виховання дитини лягло на плечі 26-річної матері, яка працювала медсестрою в лікарні. Її маленьку зарплату родині не вистачало, тому 12-річний Деген пішов в помічники до коваля і вже через рік міг самостійно підкувати коня.
Народні рядки, написані Деген
Деген Іон був різнобічно розвиненим підлітком, дуже захоплювався ботанікою, зоологією і літературою. Його приводили в захват поеми французького письменника Віктора Гюго, надихали твори Євгена Долматовського, Василя Лебедєва-Кумача і Володимира Маяковського, вірші якого Іон знав напам`ять. Можливо, це стало поштовхом до розвитку його поетичних нахилів, причому написані Деген рядки передавалися з вуст у вуста і часто визнавалися за народні.
Початок війни
Після закінчення 9-го класу 16-річний Іон Деген, біографія якого викликає щире захоплення у сучасного покоління, влаштувався в піонерський табір вожатим, а через місяць, в липні 1941 року, з початком кривавої війни пішов добровольцем на фронт. З самого дитинства юнак пропадав на території місцевого прикордонного загону, де навчився володіти всіма видами зброї, в тому числі кулеметом. Він добре розбирався в гранатах, впевнено їздив верхи, тому на фронт йшов відмінно підготовленим червоноармійцем. Отримані в дитинстві навички в повній мірі проявив у воєнний час, перебуваючи в складі 130-ї стрілецької дивізії.
При виході з оточення отримав поранення в м`які тканини коліна. Рана вважалася легкої, але дуже довго не заживала: не було чистих бинтів, пов`язки доводилося міняти рідко. Це обставина спровокувала зараження крові. У полтавському госпіталі Деген винесли страшний вирок - ампутація ноги. Але молодий чоловік категорично відмовився від хірургічного втручання. Видертися йому допомогло величезне бажання жити і молодий міцний організм.
Служба в 42-му дивізіоні бронепоїздів
Після госпіталю Іон Лазаревич був визначений в відділення розвідки 42-го дивізіону бронепоїздів, сформованого з залізничників-добровольців. Розташовувався в Грузії дивізіон складався з двох бронепоїздів: "Сибіряк" і "залізничник Кузбасу", А також штабного поїзда з п`ятьма пасажирськими вагонами.
Відео: Іон Лазаревич Деген
У 1942 році перед дивізіоном, командиром якого був Деген Іон, була поставлена відповідальне завдання: прикривати шляху на Беслан і Моздок. Бої на Кавказі радянський воїн згадує як найважчі і криваві: величезна кількість німців атакувало бронепоїзд, а з неба безперешкодно обстрілювали "юнкерси". Від постійної бомбардування екіпаж ніс важкі втрати. Крім масивної німецької атаки прийшла друга біда - голод. За три дні Деген зжував ремінець танкового шолома, а потім кілька днів взагалі нічого не їв. Противники теж голодували, тому через деякий час прийшли здаватися в полон. Перевал, оборона якого була доручена дивізіону, тоді було утримано радянськими військами: з 44 в живих залишилося 19 чоловік.
Вірші поет Іон Деген почав писати на фронті:
Відео: Іон Деген - людина-легенда
"Ні, щоденників не вів я на війні,
Не до писань щоденників солдату,
Але хтось сослагал вірші в мені
Про кожен бій, про кожну втрату".
Ці рядки народжувалися серцем, який пропустив весь жах війни через себе. Всі свої спостереження і переживання з метою збереження достовірної інформації для нащадків намагався відобразити на папері Іон Деген.
Біографія: танкіст з великої літери
15 жовтня Іон Лазаревич був важко поранений в нічний розвідці, завданням якої було визначення розташування німецьких резервів і підготовка координат для стрільби 42-го дивізіону. Вибираючись з німецького оточення, молодий боєць був поранений в ногу, а осколки зрешетили його тіло. Після госпіталю йон не повернувся в свій дивізіон (який в 1943 році перекинули в Іран), а був спрямований в 21-й навчальний танковий полк, розміщений в грузинському містечку Шулавері, а звідти - в 1-е Харківське танкове училище.
Відео: Іон Деген в Будинку вчених Тель-Авіва
Закінчивши навчальний заклад з відзнакою, Деген Іон був відряджений до Нижнього Тагілу для отримання танка і формування екіпажу, перший склад якого був юним, необстріляним і ніколи не був на фронті. Таким же виявився другий екіпаж і ще кілька. Майже всі хлопці, 19-20-річні молодики, загинули.
Знаменита 2-а танкова
Іон потрапив в знамениту на фронті 2-гу танкову бригаду під командування підполковника Юхима Овсійовича Духовного. За своєю суттю це була бригада смертників, що використовувалась виключно для прориву і несла в кожній наступальної операції величезні втрати. Надходили в її розпорядження новачкам не говорили цю сумну статистику, щоб не лякати молодих бійців. Для рядового танкіста пережити два настання в складі цієї бригади було нереально. Дегена в ній називали щасливчиком, адже він зумів вижити влітку 1944 року після масштабних операцій в Білорусії і Литві.
У складі 2-ї танкової бригади екіпажем Іона Дегена було знищено 4 самохідні гармати і 12 танків німецького противника.
дивом вижив
За воєнний час Деген І. Л. отримав 22 осколка, велика кількість опіків і чотири поранення, найтяжче - 21 січня 1945 року. Це сталося в Східної Пруссії: танкіст власним прикладом намагався захопити роту в атаку, але безрезультатно. В ході того страшного бою його танк Т-34 був підбитий, а екіпаж, який встиг вибратися з палаючої машини, німці закидали гранатами.
Деген вижив, незважаючи на відірвану верхню щелепу, осколок в мозку, покалічені ноги і кілька кульових поранень руки. У госпіталі у нього почався сепсис, в той час вважався смертним вироком. Своїм порятунком Іон зобов`язаний головлікаря, зажадав поставити пораненому внутрішньовенно дефіцитний на той час пеніцилін. Іон вижив! Далі пішов реабілітаційний період, довічна інвалідність - все це в 19-річному віці.
Талановитий лікар Іон Деген
Спостерігаючи за подвигами лікарів, які рятували поранених солдатів, Деген Іон Лазаревич після війни вирішив теж стати доктором і ніколи не пошкодував про свій вибір. У 1951 році закінчив з відзнакою Чернівецький медінститут, став успішним і затребуваним лікарем, захистив докторську дисертацію. Незважаючи на те, що зранені руки не слухалися Дегена (для гнучкості пальців регулярно в`язав вузли, а для працездатності рук носив тростину, залиту свинцем), він свого домігся - став майстерним лікарем-травматологом і ортопедом. Протягом декількох десятиліть лікарської практики при операціях не використав великий палець правої руки (не міг фізично), але пацієнти про це навіть не здогадувалися.
У 1951 році Деген Іон працював в Інституті ортопедії міста Києва, потім в Кустанаї в казахстанському степу. Потім лікар повернувся на Україну в Київ, де продовжив медичну діяльність. Іон Деген розробив унікальну методику хірургії, написав понад 90 наукових статей, в 1959 році провів перше в медичній практиці оперативне приживлення відірваного передпліччя.
Життя на ізраїльській землі
З 1977 року Деген Іон Лазаревич проживає в Ізраїлі, куди поїхав в 50-річному віці, відчуваючи, як рідна держава, заради якого він ризикував життям, відкидає його, немов невідомий чужорідний об`єкт.
На своїй історичній батьківщині Деген більше двох десятків років працював лікарем-його дружина влаштувалася архітектором в Єрусалимському університеті, а син успішно захистив дисертацію в Інституті Вейцмана і став фізиком-теоретиком. Про власного життя на землі предків Іон Деген розповів у творі "З дому рабства". Також з-під пера Іона Лазаревича вийшли такі книги, як "Портрети вчителів", "Іммануїл Великовский", "голограми", "Війна ніколи не закінчується", "спадкоємці Асклепія", "Невигадані розповіді про неймовірному". Твори автора друкуються в журналах багатьох країн, серед яких Ізраїль, Росія, Україна, Австралія, Америка.
В Ізраїлі Іон Деген (фото останніх років представлені в статті) продовжує активно працювати, консультує колег-ортопедів, пише книги, виступає з лекціями-спогадами в різних містах.
Цей дивовижний чоловік приголомшливою долі з високою позитивною енергетикою залишив значний слід в літературі про Велику Вітчизняну війну, яку випробував на собі і проніс у своєму серці.
Про радянському поета-фронтовика, танкіста-асі режисери Юлія Меламед і Михайло Дегтяр зняли документальний фільм "Деген". У картині розповідається не тільки про військову біографії героя, а й життя в мирний час, одруження, лікарської роботі, переїзді в Ізраїль і відносинах з радянською владою.
